Учитель добра і краси


Організатор : Ковальчук В.М.


Дата початку: 30.09


Дата завершення: 30.09


Час початку: 13:00


Час завершення: 13:40


Місце проведення заходу: клас


Опис :

Учитель добра і краси

(свято в початковій школі)

Мета. Ознайомити учнів із життям і творчістю В.О. Сухомлинського. Розвивати інтерес до його творчості. Сприяти формуванню образного мислення і мовлення дітей, активізувати фантазію. Спонукати до пізнання світу. Виховувати працелюбність, повагу до старших, любов до рідної землі на матеріалах творів великого педагога.

Обладнання: портрет В.О. Сухомлинського, малюнки дітей, «сонечко» з осіннього листя, друковані слова: праця, любов, дружба, повага, краса, щастя.

Час проведення. Вересень.

Хід свята

Вчитель.

Ось і вересень. Пора достигання яблук.

Час глибоких думок і прозорої мудрості…

Мені зараз урок треба знову починати з азбуки

І творити його, як митець творить вірші чи музику…

Сьогоднішній урок – незвичний. Урок – свято про мудрого вчителя, директора школи, доброго сина і тата, великого письменника і педагога В.О. Сухомлинського. Наша розповідь про нього – вчителя добра і краси. Він промовляє до нас своїми творами. Навчає.

1 учень.

Ти добро лиш твори повсюди, хай тепло твої повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю, викопай і почисть криницю.

Волю дай, нагодуй пташину, приголуб і навчи дитину.

Бо людина у цьому світі лиш добро повинна творити.

2 учень.

Найсвітліша пора – дитинство. Безтурботна пора – дитинство.

Найчесніша пора – дитинство. Найсвятіша пора – дитинство.

3 учень.

Це – щастя й радість. Це – ніжність і мрії,

Це – тато і мама. Це – пісня

Вчитель. Людина починається з країни дитинства. Вона, як ріка, що бере початок з чистих джерел. А як треба жити в цій країні? Дружно! Розкажіть про це, діти.

4 учень. Дружити з усіма: з деревом, пташкою і комашкою. Пам’ятай: без твоєї дружби – ох тяжко їм.

5 учень. Подаруй мамі усмішку, квітку, пісню і сонечко. Знай: для неї це найкращий подарунок від донечки.

6 учень. Не забудь і про плаксу – маленького братика. Розкажи йому казочку про бубликів в’язочку. Радісно!

7 учень. Для бабусі тихесенько проспівай колискову. Вір: від слів твоїх ніжних вона стане здорова.

Вчитель. Добрі, ніжні слова можуть творити дива. Говоріть їх, діти. «Найвище щастя і радість для кожного з нас – спілкуватися з людьми», - писав В.О. Сухомлинський. Це прекрасно, коли звучать між людьми гарні слова. Давайте «сплетемо ланцюжок» хороших і важливих слів.

(діти називають: мама, добро, мир, Україна, дружба, щастя…)

- А яке щастя? Кожен уявляє його по-своєму. Яке воно для дівчинки з оповідання В.О. Сухомлинського «Яке щастя»?

(Підготовлений учень розповідає оповідання)

- Розкажіть, діти, а що для вас є щастя? (Відповіді дітей)

- Давайте допоможемо людям бути щасливими. Проведемо гру «І я…». розкажіть, як ви будете поводитись в таких випадках.

- Бабуся захворіла, і я…

- Впала сестричка, і я…

- Маленький братик не може заснути, і я…

- Мама втомлена прийшла з роботи, і я…

- Наближається мамине свято, і я…

Вчитель. Василь Олександрович дуже любив і поважав свою матір Оксану Юдівну. Часто ходив її провідувати, а жила вона за 7 км у сусідньому селі.

Це було перед жіночим святом. Стояла холодна погода. Василь Олександрович зібрався до неньки. Обережно загорнув зірвані в оранжереї нарциси і сховав їх під пальто. Пішов в дорогу, хоча трішки прихворів.

Мати зустріла його на порозі, ніби знала, що він прийде.

- Синочку! Як же це ти! Чи не трапилось чого?...

- Ні, мамо. Прийшов у гості. Хочу привітати Вас з жіночим святом.

Простяг матері білі нарциси…

- Боже, то це мені? Ніби я пані яка…

- Ви дорожча і краща за будь-яку паню, мамо…

Вона взяла той букетик у темні натруджені руки, на очах виступили сльози.

- То ходімо ж до хати, синку.

В хаті син витяг з портфеля вовняну хустку, накинув матері на плечі.

- Носіть, мамо, на здоров’я.

- Спасибі, синку, тобі за твою добрість… (Іван Цюпа. В.О. Сухомлинських)

Василь Олександрович вчив гарно ставитись до своїх матерів, любити і поважати їх. Про це написав багато оповідань. Одне із них – «Найласкавіші руки» - … зараз розкажуть діти.

(Інсценізація твору).

Ви почули, як ніжно можна говорити про свою матусю. Спробуємо і ми так сказати.

Проведемо гру «Зроби комплімент мамі чи бабусі». Працюємо парами.

(Проводиться гра)

Я почула, що ви вмієте говорити чудові компліменти, як і доньки з казки «Сьома дочка». Пропоную подивитися сценку до цієї казки.

(Інсценізація)

- Діти, то що є кращим за слова? (Відповіді дітей).

Звичайно, добрі справи. Про це – оповідання В.О. Сухомлинського «Не згубив, а знайшов». Наші хлопці розкажуть, як мудрий тато з цього твору вчив свого сина.

(Розповідь учнів).

- Творчість Сухомлинського сповнена любові до природи, до рідного краю. Василь Олександрович вчив бачити прекрасне, захоплюватись сонцем, небом, землею. Бачити казку. Таку, як пісні. (Пісня «Осіння казка»).

Ви, діти, слухали казку осені й намалювали чудові малюнки до прочитаного, а праворуч на дошці ще одна незвичайна річ. Що це? Воно примандрувало з творів В.О. Сухомлинського. Розфарбуйте слово «Сонечко».

- Яке сонечко?

- Що робить сонечко? А ще… говорить. Його чарівні промінці несуть нам слова з оповідань, казок великого письменника і педагога.

(Прикріплюю написи на дошку)

Прочитайте, що дарують промінці.

(Діти читають слова: добро, щастя, любов, праця, дружба, краса)

Учень.

Живемо в країні казки, чарівний світ довкола.

Кругом все має душу… Нове відкриє школа.

Вчитель. «Я поведу вас, діти, в гарну країну…» - так часто говорив Василь Олександрович своїм вихованцям.

- Ми вирішили теж казку відшукати. Допоможіть, поримуйте.

Діти ходили, діти гукали, дружно у парку казку… (шакали)

Хлопці гасали, бешкетували… Що ви? Це казку вони… (доганяли).

- Казко, постій, гей, озовися! Та не жартуй з нас, тихо, не… (смійся)

Казка із сонечком в небо злетіла. Ні, нашу казку кізонька… (з’їла)

Та, слава Богу, казка знайшлася. Будемо слухать, чи гарна… (вдалася).

Запросимо Осінь піснею до класу і послухаємо казку.

(Звучить пісня «Осінь». Група учнів зачитує складені казки).

Вчитель. Продовжується наша розмова про вчителя, серце якого сповнене ласки і добра.

- Залишились для нас його сонячні рядки. Вчитель звертається до нас. Послухайте.

(Група учнів зачитує уривки з творів В.О. Сухомлинського).

Осінь… Пора достигання яблук. Час глибоких думок і прозорої мудрості. А нам завтра урок треба знову почати з азбуки і творити його, як митець творить вірші чи музику.

Так говорив великий педагог В.О. Сухомлинський. Нехай над кожною нашою школою горить зоря любові, запалювати яку він навчав. Бо любов – джерело життя.